Цілий день сьогодні гуляла Києвом. Сама. Інколи це дуже прикольно.
Сиділа на Майдані, охолоджуючи ноги у фонтані. Підійшов якийсь дивний хлопець. Сів поруч.
- Девушка, у Вас красивые боссые ноги.Можна? (намагається взяти мою ногу)
- А що Ви хочете зробити?
- Я хочу познакомиться с Вашими ногами...
Він мені був схожим на маньяка, який вивчє жіночі ноги, типу як Гренуй вивчав запахи...
Сиділа на Майдані, охолоджуючи ноги у фонтані. Підійшов якийсь дивний хлопець. Сів поруч.
- Девушка, у Вас красивые боссые ноги.Можна? (намагається взяти мою ногу)
- А що Ви хочете зробити?
- Я хочу познакомиться с Вашими ногами...
Він мені був схожим на маньяка, який вивчє жіночі ноги, типу як Гренуй вивчав запахи...
***
Ніч та на сьоме липня, коли вже край.
Вистою, випливу, видублюсь, аж нема
Більше твоїх зап’ясть, ти сама стоїш,
А на проспектах липень став, не думай.
Мам, над Дунаєм скрізь потаскав туман
Та лободонька, щириця, полин, спориш,
Сам же як став, так і стій, та купався Йван,
Видимо воїнства риз, прапорів, хрестів.
Кволий чернечий лик у Великий Піст.
Рій обступає, ти в свій навіжений тан
Осінню, осінню, вереснем хворих снів
Душу вриваєш та аж за Калинів Міст.
Мнется Калинів Міст, ти у липні будь,
Ти не виходь з-під стріх, не виходь на світ,
Наче коня не мав чи стежки не знав,
Чи та сестра учинила чергову муть,
Чи не знайшов през чергову річку черговий брід,
А хоч знайшов, так не втримався і упав,
Кортик уп’явся в тіло, і сам не свій
Всенький звитяжний флот похилив чоло.
В даній країні у липні рука в крові.
Візьми білу руку, о Боже, бери й старій,
Старій на століття, на еру, на це село,
На ці комбінати, на липні старі й нові.
А далі мовчи і бери вже до рук лице,
Бери карі очі, о Божечки, не тремти.
Дивись на багаття й бери молоді літа.
Туман над Дунаєм, і ось гомониш з мерцем,
І скрізь манекени з риз, прапори, хрести,
Та тихий Дунай, та його нетривка вода.
п.с. як на мене, дуже цікаве поєднання сучасних та фольклорних мотивів...
Ніч та на сьоме липня, коли вже край.
Вистою, випливу, видублюсь, аж нема
Більше твоїх зап’ясть, ти сама стоїш,
А на проспектах липень став, не думай.
Мам, над Дунаєм скрізь потаскав туман
Та лободонька, щириця, полин, спориш,
Сам же як став, так і стій, та купався Йван,
Видимо воїнства риз, прапорів, хрестів.
Кволий чернечий лик у Великий Піст.
Рій обступає, ти в свій навіжений тан
Осінню, осінню, вереснем хворих снів
Душу вриваєш та аж за Калинів Міст.
Мнется Калинів Міст, ти у липні будь,
Ти не виходь з-під стріх, не виходь на світ,
Наче коня не мав чи стежки не знав,
Чи та сестра учинила чергову муть,
Чи не знайшов през чергову річку черговий брід,
А хоч знайшов, так не втримався і упав,
Кортик уп’явся в тіло, і сам не свій
Всенький звитяжний флот похилив чоло.
В даній країні у липні рука в крові.
Візьми білу руку, о Боже, бери й старій,
Старій на століття, на еру, на це село,
На ці комбінати, на липні старі й нові.
А далі мовчи і бери вже до рук лице,
Бери карі очі, о Божечки, не тремти.
Дивись на багаття й бери молоді літа.
Туман над Дунаєм, і ось гомониш з мерцем,
І скрізь манекени з риз, прапори, хрести,
Та тихий Дунай, та його нетривка вода.
п.с. як на мене, дуже цікаве поєднання сучасних та фольклорних мотивів...
Вірш Вови Худенка. Наразі єдиний,який є у мене в друкованому вигляді. Я вважаю цю людину геніальною
***
Заколише сама, заколише вчорашня зима,
Та уже не поверне на хату, в степи не поверне.
А над річкою скрізь розпластався, ну ясно – туман.
Заколише зима в цю застьобану чокнуту еру.
Ти не вічний, а так, то ж постій та іди покимар,
Та візьми в чисті руки міста і обламані крила,
А як хто попитає тебе, де ти був, не 'твічай,
Не колись, в який бік твоя юність летіла, летіла.
Зайвий кипіш, в трубу, хай летить, провтикав, чуєш, ма',
Я візьму гривень двадцять на їхню понтову тусовку,
Ну а мо' й не дійду, і мене заколише зима -
Чось так стрьомно держатись за цю одноразову голку.
А вірші ці - деструкція, кіч, я тут все поздирав,
Розшманав по казармах і корешах, чухах, колегах,
Пострибав по дорогах, засипаних листям дворах,
По шарфах «Шахтаря» та його обідрАних аренах.
Селяві, я прощаю усіх, хто ще досі живий,
Хто продався, продав, драпонув, обернувся на сявку.
Відлітає із липня останніми бджолами рій.
Я прощаю останню в цім липні смарагдову нявку,
Я прощаю останніх садистів своєї землі,
Я прощаю заляпані крівцею леза багнетів,
І коли нас усіх перетворять на вбогих калік,
Я прощу їхні дії й мене оголосять поетом.
Хай минає фуфло, половина котрого - обман,
Половина з котрого – вожді, президенти і р’яні.
Я колись затуплю, і мене заколише зима
Да і втопить у цій вселюдській сніговиці-омані…
***
Заколише сама, заколише вчорашня зима,
Та уже не поверне на хату, в степи не поверне.
А над річкою скрізь розпластався, ну ясно – туман.
Заколише зима в цю застьобану чокнуту еру.
Ти не вічний, а так, то ж постій та іди покимар,
Та візьми в чисті руки міста і обламані крила,
А як хто попитає тебе, де ти був, не 'твічай,
Не колись, в який бік твоя юність летіла, летіла.
Зайвий кипіш, в трубу, хай летить, провтикав, чуєш, ма',
Я візьму гривень двадцять на їхню понтову тусовку,
Ну а мо' й не дійду, і мене заколише зима -
Чось так стрьомно держатись за цю одноразову голку.
А вірші ці - деструкція, кіч, я тут все поздирав,
Розшманав по казармах і корешах, чухах, колегах,
Пострибав по дорогах, засипаних листям дворах,
По шарфах «Шахтаря» та його обідрАних аренах.
Селяві, я прощаю усіх, хто ще досі живий,
Хто продався, продав, драпонув, обернувся на сявку.
Відлітає із липня останніми бджолами рій.
Я прощаю останню в цім липні смарагдову нявку,
Я прощаю останніх садистів своєї землі,
Я прощаю заляпані крівцею леза багнетів,
І коли нас усіх перетворять на вбогих калік,
Я прощу їхні дії й мене оголосять поетом.
Хай минає фуфло, половина котрого - обман,
Половина з котрого – вожді, президенти і р’яні.
Я колись затуплю, і мене заколише зима
Да і втопить у цій вселюдській сніговиці-омані…
шось воно якось трохи пєчально...
хвора я,це вже було,але тут відео у кращій якості (і з іншого ракурсу:))
Повернулася із Сахаджа Йоги,враження двоякі, але мене розважила жіночка, яка постійно намагалася щось запитати і казала, що в неї якісь проблеми(я так і не зрозуміла які),а той чувак,який усе проводив,казав,що дасть їй змогу висловитись пізніше, в результаті вона ходила туди-сюди,а потім сказала,що ніфіга йога не допомагає і треба їй розв"язувати свої проблеми самостійно(з чим усі погодились)і покинула аудиторію... зате після сеансу медитації,коли вже всі розходились,я помітила,що вона-таки знову повернулася і,схоже, навіть попередньо медитувала з усіма...
Я сьогодні піду пробуджувати свою Кундаліні на Сахаджа Йогу.Ось так:)))))))
- А у вас багато студентів виступало?
- та не дуже... я і Оля...
пробачте за якість,точніше за її відсутність;)
- та не дуже... я і Оля...
пробачте за якість,точніше за її відсутність;)
їду зустрічати маму...
ранок почався повідомленням в ICQ від знайомого "А у тя був колы неб.секс?", пізніше "А скилкы xлопцив було ?","А тоби xо4ется?","А що ты робыш як xо4ется?","А як ты гадаеш, секс о4ущуе душу?"
А кажуть, як день почнеш....
Я сьогодні виступаю,до речі, біля музею Гончара (десь у проміжку між 14.15 і 15.00).Приходьте,якщо що
А кажуть, як день почнеш....
Я сьогодні виступаю,до речі, біля музею Гончара (десь у проміжку між 14.15 і 15.00).Приходьте,якщо що
Мені сьогодні прився один король, який ввів заборону( і для себе також) пересуватися надто швидко, максимальної швидкості не пам'ятаю,але виконання наказу виглядало прикольно...
надихнула музика
Насправді я скучатиму за Ніжином... Це місто вибрало мене, а не я його, і я цим деякою мірою навіть пишаюся... Так багато всього позаду, а першокурсники сприймають мене за свою ровесницю, що трохи веселитьі втішає,бо у моїх планах ще багато чого попереду;))
Але у мене забрали студентський,і я уже починаю нервувати...
У неділю виступатиму на "Країні Мрій" у складі двітисячідесятників(смішне слово,правда;)). Можливо, в суботу теж, але у іншому складі.
Напишіть мені щось приємне,щоб я не сумувала...;)
Але у мене забрали студентський,і я уже починаю нервувати...
У неділю виступатиму на "Країні Мрій" у складі двітисячідесятників(смішне слово,правда;)). Можливо, в суботу теж, але у іншому складі.
Напишіть мені щось приємне,щоб я не сумувала...;)
Отакий лист прийшов деканові на моє ім'я від організації,де я проходила співбесіду. Вони вирішили,що я надто творча і мені буде нудно у них працювати, але ми тоді так гарно з ними поспілкувалися,що вони,певно,вирішили мене не забувати;)))))))такшо будемо "не втрачати надію";))))
п.с. краплі на папері - від дощу
а я від сьогодні спеціаліст!!!!можна вітати;))))))))))
