Тань-Мань

ми поза сезонами осінь співає соло 
ховаємо руки в кишенях неначе золото 
неначе на пальцях мозолі думки дозовано
зіниці розширені волосся електризоване 

дзвінок телефону здається ми поза межами
ми поза мережами кількість вхідних обмежена
у стоптаних мештах півночі по місту вештались
кидаєм під ноги пожертви і тіні зрештою

обличчя шарфами вітрами губами  долонями
повітря торкається скронь як холодна зброя
здіймаємо брови угору ледь-ледь здивовано 
поламані німби на віях на плечах промені    

сторонні довкола по колу відколи ходимо 
під шум автостради все добре прохід дозволено
ковтаємо звуки і відзвуки  кроків  ловимо
ми поза сезонами осінь співає стомлено