Тань-Мань

Первый концерт в сезоне. Новые песни и новое звучание


( Читать дальше... ЭТО не пропустишь!!! )

я очень люблю пересматривать/перечитывать/переслушивать спектакль Гришковца "Планета". там есть один монолог, пусть его знают многие, но от этого он не становится менее гениальным. Монолог Женщины.

"Как же странно иногда бывает в жизни. Ты живешь, живешь какой-то обычной жизнью, и друг в ней появляется человек. Мужчина. Точнее, сначала ты появилась в его жизни. А ты сама его сначала не заметила. Но он появился, и ты его увидела каким-то боковым зрением, точнее, даже не самого, а какой-то силуэт, и не придала этому значения. Но постепенно этот силуэт становился все отчетливее, определеннее, и вот ты видишь перед собой конкретного мужчину. А ты, конечно, до этого мечтала о том, что кто-то в твоей жизни появится, и у тебя не было никаких сомнений, что ты достойна счастья. Но этот конкретный, определенный мужчина не имел ничего общего с тем прекрасным, размытым образом, который ты себе рисовала. И вот ты смотришь на этого мужчину, и думаешь – нет, это совсем не то, что тебе нужно. Но этот мужчина делает так много усилий, чтобы стать ближе к тебе, он так настойчиво пытается ворваться в твою жизнь, его становится так много. Он везде. Он встречает тебя после работы, поджидает где-нибудь, провожает, постоянно звонит, что-то говорит или молчит в трубку, и ты понимаешь, что это он. И оттого, что его так много ты даже боишься включить телевизор, потому что думаешь – вот включишь телевизор, и он там появится.
Но однажды, сидя с друзьями в кафе, ты вдруг подумаешь: вот интересно, а где сейчас этот человек, и почему он сегодня ни разу не позвонил? А потом подумаешь – ой, а почему я об этом подумала? И как только ты об этом подумала, через некоторое время ты понимаешь, что ты вообще ни о чем другом думать не можешь. И весь твой мир, в котором было так много друзей, всяких интересов, сужается до этого человека. И все! Тебе остается только сделать шаг навстречу этому человеку, и ты делаешь этот шаг… И становишься такой счастливой. И думаешь – а почему я раньше-то не делала этот шаг, чтобы быть такой счастливой? Но это состояние длится совсем не долго. Потому что ты смотришь на этого мужчину, и вдруг видишь: а он успокоился! И он успокоился не потому, что он добился тебя, и ты ему больше не нужна. Ты ему очень нужна. Но он просто успокоился, и может дальше жить спокойно. Но тебя-то это не устраивает. Ты хотела совсем не этого. Ты не можешь точно сказать, чего именно ты хотела, но точно не этого. И ты начинаешь устраивать провокации – хватать чемодан, уходить, чтобы тебя останавливали, чтобы на некоторое время вернуть то, что было вначале, чтобы вернулась, хоть ненадолго, та острота и трепет. И тебя останавливают, возвращают… А потом перестают останавливать, и ты возвращаешься сама. И все это ужасно, нечестно, но может длиться очень долго. Очень долго…
Но в одно прекрасное утро ты просыпаешься, и вдруг понимаешь: «А я свободна, все кончилось…» И постепенно снова возвращается интерес к жизни, ты обнаруживаешь, что в мире есть много прекрасных вещей: вкусная еда, интересное кино, книги. Возвращаются друзья. И жизнь прекрасна! И в ней много-много счастья. И много приятного. Конечно, не такого прекрасного и сильного, как любовь, но все-таки. И ты живешь. Но, правда, с этого момента ты живешь очень, очень осторожно. Чтобы опять, не дай Бог, не сорваться в это переживание и боль. Живешь осторожно, осторожно… Но продолжаешь чего-то ждать… надеяться."

иногда, знакомясь с людьми, мы даже представить себе не можем,
что пройдет время и они снова появятся в нашей жизни, но уже в другой ипостаси.
некоторые люди уходят, чтобы вернуться.

"Я не спеціально, якби спеціально було б больніше!"
(с) kryvec

( You are about to view content that may not be appropriate for minors. )

Сьогодні мав занурення в Бровари. Дякую Олі, без якої б я хрін виповз на рідні асфальти. Бровари - це для мене не просто географічна назва. Це дім. Втрачений дім.



За два десятки років змінилось багато всього, крім електрички. Тільки тепер я не дивлюсь за вікно, де зникає рідний будинок: в ньому вже нема нікого, до кого б мені хотілось повернутись. А так - те саме приглушене жовтаве світло, втомлені обличчя, запах цигарок в тамбурі. Аж не віриться...( читати далі )

Такий образ цікавий у них вийшов.. Дуже задумливий, сумний, серйозний. А насправді там не дівчатка - а суперпозитив!






Далі у собаці-лобуряці....

З блогу Mind Hacks дізнався про ефект Форера. Двома обзацами:

Bertram Forer gave a personality test to his students and then asked each person to rate how the accuracy of their 'individual personality profile'. In reality, all the 'individual profiles' were identical but students tended to rate the descriptions as highly accurate. In fact, on a scale of 1-5, students rated the accuracy of their profile, on average, as 4.2. This is the profile Forer used:

You have a great need for other people to like and admire you. You have a tendency to be critical of yourself. You have a great deal of unused capacity which you have not turned to your advantage. While you have some personality weaknesses, you are generally able to compensate for them. Your sexual adjustment has presented problems for you. Disciplined and self-controlled outside, you tend to be worrisome and insecure inside. At times you have serious doubts as to whether you have made the right decision or done the right thing. You prefer a certain amount of change and variety and become dissatisfied when hemmed in by restrictions and limitations. You pride yourself as an independent thinker and do not accept others' statements without satisfactory proof. You have found it unwise to be too frank in revealing yourself to others. At times you are extroverted, affable, sociable, while at other times you are introverted, wary, reserved. Some of your aspirations tend to be pretty unrealistic. Security is one of your major goals in life.

Шарлатани працюють з людьми саме так -- дають їм загальні відповіді, неконкретні описи їхнього характеру. Люди, звісно, погоджуються з деякими деталями і починають сприймати цих віщунів як наділених надзвичайним даром напів-богів.

Повний текст http://www.scribd.com/doc/17378132/The-Fallacy-of-Personal-Validation-a-Classroom-Demonstration-of-Gullibility

вот тут просветили меня как правильно обращаться к нашему вождю Дмитру Добрий-Вечір)))))

via huliganka50

сьогодні день народження в одного чудового дівчиська!!!! Одної з найближчих друзів :) отож моє кухане щастячко, вітаю тебе!!! рости далі щаслива!!!! І кожного дня краще, аніж вчора :)
все може бути інакше, а усмішка та сама :))) люблю тебе!!!!
w4aslyva

Граждане! Будьте бдительны!!! Яценюк не контрреволюционер...
Слава Контреволюции!!!

МО "Дзиґа" (наразі в моїй особі ) спільно з JazClub.Lviv відкрила ще один канал подкастів - музичний. Слухати, скачувати і підписуватись на нього поки що можна тут. З часом він перебереться в більш організоване місце – ви дізнаєтея про це чи на цій сторінці, чи з розсилки "Дзиґи", чи з нашого ЖЖ. Це станеться, коли ми остаточно з'ясуємо формат, придумаємо назву, слоган, логотип та всякі інші необхідні для продукту фантики і етикетки.
Доки цього це немає, подкаст перебуває в експериментальному стані, і ми можемо тільки ділитися планами, замість гарантувати, що "тут ви почуєте це й оце". Перш за все, музичний подкаст від "Дзиґи" не буде виключно джазовим. Юрій Кучерявий якраз почав насичувати атмосферу кав'ярні "Кабінет" інтелектуальною потугою представників інших видів мистецтва – він планує проводити зустрічі також і з музикантами, причому зовсім не тільки джазовиками. Буде й академічна музика, і імпровізаційна, і джаз, і щось ще – немасове й хитромудре.
По-друге, я вже давно хотів перенести у форму подкасту недільні освітні лекції від JazzClub.Lviv, які свого часу успішно згорнулись через низьку відвідуваність. Справді, проходили вони у вкрай незручний час: вставати в неділю вранці, щоби послухати лекцію про джаз – симптом такого різкісного фанатизму, що на нього майже ніхто й не хворіє. Зате музиканти групи ShockolaD, одні із засновників Клубу, які й вели ці лекції, радо погодилися допомагати готувати матеріал до випусків – добирати музику й допомагати готувати тексти. Кілька випусків ми уже зробили в такому форматі і, судячи з реакції їх слухачів, так і будемо продовжувати.
Себто більшість матеріалу буде обертатися навколо джазу, але не тільки.
Попри те ви зараз маєте реальну можливість вплинути на цей подкаст: запропонувати тему для чергового виуску чи винести на розгляд якусь неоднозначну композицію, висунути свої претензії до мого голосу чи до якості текстів, висловити свої побажання щодо регулярності й формату, врешті – запропонувати свою назву для цих музичних подкастівподкастів, логотип і слоган. Все це допоможе нам зробити цей подкаст таким, яким ви його хочете чути. Тому не соромтеся коментувати. Нам приємно, коли ви з нами.

Отже, шановні колєги, дочекалася я майже що зими, жеби знайти нарешті трохи часу на розповідь про зупинку в Мілані по дорозі додому з Люрду. Треба сказати, що коли вже їдеш додому, і особливо, коли їдеш додому з повною торбою вражень і підпухлими ногами, то після виїзду в східному напрямку, відразу після усвідомлення, що на схід = додому, приходить велике бажання ніде не зупинятися і стає до фєні і Мілан, і Ніцца (перед Міланом), і десь навіть Відень, хоча в кого як, а в мене від одної думки про Відень серце частіше б"ється :) Певно, що напрям подорожі частково вплинув на моє сприйняття (чи правильніше, не сприйняття) Мілану, але більшою мірою вплинула на це температура +35 в тіньку о четвертій вечора, яка ані разу не хотіла спадати, скільки би сонце не хилилось на захід. Я згадувала про підпухлі ноги? Так от в Мілані, після ночі в автобусі і на такій жарі мої ноги стали не підпухлі, а перепухлі, і це теж негативно вплинуло на моє сприйняття Мілану.
Оскільки я філолог,то передусім вішаю фото, яке демонструє любов Міланців до своєї літератури :)


( як мене не пустили у Дуомо немає пива зате є піцца )
В наступні серії розкажу, як ми заїжжали скупнутися в Ніццу :)

гарного робочого тижня!