
Є видавництва дитячих книжок, до яких питань нема: Абабагаламага, Видавництво Старого Лева... Є видавництва, що тільки за голову хапаєшся: вірші типу "авуборнойкраснийсвєт", химерні ілюстрації, книжки розпадаються, якість така, що жах-жах. А є видавництва загадкові. Ну ось не можна сказати про них щось однозначно. Нещодавно мене у якийсь ступор увело видавництво "Periskop". Дуже гарно, незвично оформлена книжечка "Sing Song" класика "вікторіанської" дитячої літератури Крістіни Россеті одразу привернула увагу. Дуже гарний дизайн, а всередині... Неймовірні ілюстрації (художник Дар'я Ракова). Я взагалі фанат гарних дитячих ілюстрацій, і коли бачу книжку з гарними ілюстраціями, то беру навіть не замислюючись. І цю книжечку теж взяла. А потім, вже вдома, почала читати... Ух. Ну ось є поганий переклад - поганий через недбалість. А тут поганий переклад з незрозумілих причин. Видно, що перекладач ДУЖЕ СТАРАВСЯ. Він ретельно добирав слова... Так ретельно все перекладав, що цей ретельний переклад вчитати неможливо. Навіть дорослому важко, не кажучи вже про дитину! Ярослав, який слухає книжечки з великим інтересом, цю книжечку зафукав вже на першому віршику. Читаючи, весь час ніби "спотикаєшся". Та і слова вживають в перекладі такі, що навіть начитана доросла людина не зрозуміє деяких, не кажучи вже про цільову аудиторію - це ж "A nursery rhyme book"! А оскільки поруч з перекладом подано англійський оригінал, то так і підмиває перекласти і вислати редактору - глянь же, ну глянь як можна було б! При чому видно, що книжечка зроблена з дуже-дуже великою любов'ю. Ну але як можна так облажатися з перекладом?
Про перекладача - Олександра Мокровольського - щойно трохи погуглила. По всьому виходить, що він має бути гарним перекладачем. Тоді чому ж це читати неможливо?...
Наступна книжечка цього видавництва потрапила до рук випадково. Після Россетті я сама вже нічого не купила б. А тут свято Миколая, дітям дарують книжечки. Вхопили ми для Ярослава збірку віршів Мілна "Ходіть зі мною". На вечорі щось зайшлося про переклади, я почала фукати вголос на переклади видавництва, а поруч Росава, кстаті, зауважила, що саме у "Ходіть зі мною" перекладачів двоє, однин з них - Мар'яна Савка, і ось її переклади дуже вдалі. Так от. По книжці одразу видно, який вірш перекладала Савка. Те, що читається легко і гарно, що звучить, що можна прочитати малюку і самому отримати задоволення - то Мар'яни Савки. Решта - Мокровольського. Потім порівняла зі змістом - я все повгадувала! Де починає язик "спотикатися" - то вже почерк Мокровольського. І я ось не розумію. Таке шикарне видання: ілюстрації, папір, якість друку... Невже не можна спробувати почитати ці переклади своїм дітям? Аби зрозуміти, що їх читати дуже і дуже важко? Ось такі враження про загадковий і дивний "Перископ". Якщо вони перестануть співпрацювати з Мокровольським - буде гідний конкурент абабігаламазі і старому леву. Та я перша скуплю всі їхні книжки!
Цікаво, що у "Перископа" кожна книжка має своє лице. Це не однотипний "Ранок", де "діснеївські" ("діснеївськими" моя мама-художник називає ілюстрації, де дуже все з большими глазами і таке мультяшне) звірята кочують з книжки в книжку... Тож справа тільки за перекладом...