Тань-Мань

я знову їм заварку, аби не заснути.... ;) це капець

Останнім часом балдію від світло зеленого кольору. Або середньо-світло-зеленого. Він дуже спокійний і з ним добре. Чай, правда, частіше чорний п'ю. Але із зеленої кружки;)

Дякую всім,хто бажав мені швидкого одужання - вже тьху-тьху-тьху;)Мабуть,трохи рідше писатиму. Вдома дуже спокійно і добре.

а інколи дуже сумно... дуже інколи;)

цілую всіх;)лю...

Я зараз, до речі, вдома, на Вінниччині. На весіллі дуже сильно натерла ногу (до крові), схоже, туди якась нехароша бактерія потрапила - і в мене аж по кісточку набрякла нога... Ну я зараз мажу її різними мазями, якісь антибіотики п'ю... Думаю, все буде добре, але всьо такі нехарашо палучілась...

Сьогодні розвіртуалилась із чудовим своїм френдом p0chemuchka ,який з' являється в жж десь раз у рік,а цього разу несподівано  з'явився у столиці;)))))Дякую йому за цікаво проведений час і взгалі;))))
Перед цим чекала його на Хрещатику, підійшов(підбіг?) якийсь цікавий хлопець,знову діалог:
 - Ти така класна, давай свій номер,бо мене друг чекає
- Для чого?
- Ну я тобі позвоню,пообщаємся...
Кажу йому, що в мене немає бажання продовжувати з ним спілкування(схоже, мальчік азадачілся,пішов,щось сказав другові).
Підходить друг з якимось скрученим  папірцем (я так зрозуміла,він символізував квітку).
- Ну ти чо, до тебе ж парєнь подойшов...давай познакомимся...
- я тут друга чекаю
- та нічо, разом почекаєм... Ну Настя...
- Настя?
- Альона...
- ???
- А як тебе звати?..

На щастя, зателефонував Почемучка і врятував мене від цих допитів і взагалі врятував;))))  Реально, вчорашній мужчіна діяв вишуканіше, залишив по собі інтригу.........

Цілий день сьогодні гуляла Києвом. Сама. Інколи  це дуже прикольно.
Сиділа на Майдані, охолоджуючи ноги у фонтані. Підійшов якийсь дивний хлопець. Сів поруч.

- Девушка, у Вас красивые боссые ноги.Можна? (намагається взяти мою ногу)
- А що Ви хочете зробити?
- Я хочу познакомиться с Вашими ногами...

Він мені був схожим на маньяка, який вивчє жіночі ноги, типу як Гренуй вивчав запахи...

Повернулася із Сахаджа Йоги,враження двоякі, але мене розважила жіночка, яка постійно намагалася щось запитати і казала, що в неї якісь проблеми(я так і не зрозуміла які),а той чувак,який усе проводив,казав,що дасть їй змогу висловитись пізніше, в результаті вона ходила туди-сюди,а потім сказала,що ніфіга йога не допомагає і треба їй розв"язувати свої проблеми самостійно(з чим усі погодились)і  покинула аудиторію... зате після сеансу медитації,коли вже всі розходились,я помітила,що вона-таки знову повернулася і,схоже, навіть попередньо медитувала з усіма...

ранок почався повідомленням в ICQ від знайомого "А у тя був колы неб.секс?", пізніше "А скилкы xлопцив було ?","А тоби xо4ется?","А що ты робыш як xо4ется?","А як ты гадаеш, секс о4ущуе душу?"
А кажуть, як день почнеш....

Я сьогодні виступаю,до речі, біля музею Гончара (десь у проміжку між 14.15 і 15.00).Приходьте,якщо що

Насправді я скучатиму за Ніжином... Це місто вибрало мене, а не я його, і я цим деякою мірою навіть пишаюся... Так багато всього позаду, а першокурсники сприймають мене за свою ровесницю, що трохи веселитьі втішає,бо у моїх планах ще багато чого попереду;))

Але у мене забрали студентський,і я уже починаю нервувати...

У неділю виступатиму на "Країні Мрій" у складі двітисячідесятників(смішне слово,правда;)). Можливо, в суботу теж, але у іншому складі.

Напишіть мені щось приємне,щоб я не сумувала...;)

Вчора у кабінеті декана проходила співбесіду  на якусь  роботу у Києві (суті роботи я ще не зрозуміла,але,очевидно, це не школа) . На співбесіду я потрапила просто з електрички, навіть до гуртожитку зайти не встигла. Ну, але,здається, я була "в ударі" , бо сьогодні мені зателефонували - сказали, що хочуть мене бачити на співбесіді у Києві (будєм гаваріть с начальнікам), тільки дуже-дуже попросили,аби я одягнулася по-діловому... тепер думаю,шо дєлать;)))Чорне краще не одягати,да?

Інколи  мені буває дуже тривожно і навіть важко. Не можу зрозуміти, від чого це залежить... 

Все частіше  гуляю сама.Мені подобається...  усе гармонійно.. хочеться купувати собі білі конвалії, сидіти десь біля води або поруч з деревами і слухати вітер... або спостерігати за людьми, сидячи десь на Хрещатику... усе гармонійно...
кілька днів(ночей?) сняться важкі сни, ніяк не можу повноцінно виспатись. взагалі не можу нічого робити, дуже тривожно...
не люблю, коли не відповідають на смс-ки..це так,між іншим...

я сьогодні подумала,що через надмірну суспільну активність не пам'ятаю, яка у мене була остання пара в універі... а тепер от  тільки екзамени залишились... 

Ну що ж,не все так погано у нашому домі,життя знову набуває кольору)) Вчора п'яний Юра(це друг у мене такий є) прийшов до мене в гості і почав натхненно мене обіймати,вітаючи із заміжжям.Я,звісно,нічого не зрозуміла,діалог вийшов приблизно такий:
- Вітаю тебе!!!!
-дякую,а з чим?
- Ну ти ж вийшла заміж
- аааааа...
-я дуже за тебе радий
-ага...
- вітаю!!!
- а за кого я вийшла заміж?
-ну за нього
-за кого?
- за нього,за того хлопчика,він же один....
-хто?
- ЩО,НЕ ОДИН???(круглі очі)
-не знаю...
- ну ти ж за нього заміж вийшла?
- мабуть...
- я ж подумав,якщо ти захочеш,ти хіба його не доб'єшся?доб'єшся!
- а кого?
- ну його
-ага,ну да...

В результаті виявилось, що головним підозрюваним був уже давно одружений Грицько Вагапов із "Вперше чую"(я ледь не звалилася з ліжка),мабуть,я надто часто слухаю"Сказку"...Отак і утворюються чутки. А кажуть,то тільки дівчата пліткують)))))

 зробила собі свято і купила кілька мандаринок зі смаком дитинства...допомагає від серцевих травм,як виявилось...у Ніжин вирішила їхати зранку,бо перших двох пар наче нема...гуляли сьогодні із Савчуком,він,мабуть,думає,що я зараз засинаю  у електричці)))ще до мене на Хрещатику  підійшов пазнакоміцца якийсь чувак із пивом, треба сказати, досить симпатичний( що рідкість у подібних ситуаціях),я запропонувала йому пазнакоміцца і разайтісь,схоже,його збентежила моя українська,бо він вирішив разайтісь і нє пазнакоміцца, ще й наче образився ніпанятна за шо...

колись я думала,що мене дуже легко образити,і,мабуть, так і було,але все частіше помічаю у своєму характері якийсь ще не досліджений до кінця резерв,за який я певною мірою  себе поважаю. мені дуже часто (хоча не так вже й дуже,але буває) неприємні слова певних людей,особливо,якщо ті люди для мене означають щось дещо більше,ніж просто люди, в результаті - дуже різко зникає бажання з ними спілкуватися,але я не починаю цих людей ненавидіти чи зневажати,я навіть у них не розчаровуюсь,просто звільняюся від їх присутності у власних думках,і мені від цього добре.

Насправді життя дуже кольорове.Просто захотілося написати))) 

Сьогодні на англійській читали текст про якогось чоловіка,який залишив все і поїхав до іншої країни,в результаті чого був дуже щасливий,хоча не став гарним лікарем і не розбагатів,але жив у своє задоволення і очі його світилися радістю.Далі викладачка почала запитувати,чи могли б ми залишити університет заради чогось незрозумілого,але бажаного,в сенсі пожертвувати чимось серйозним заради чогось ймовірно важливого,але несерйозного...В результаті обговорення виявилось,що всі опитані щось таке зробити хотіли б,але ж батьки,навчання т.д....викладачка зробила висновок,що нас всіх тримають в житті якісь умовності...і додала - "Усіх,крім Тані-Маші"...от блін,я ж мовчала...хоча насправді усвідомлюю,що могла б зробити будь-що,але хіба це настільки помітно?..

Вчора всі масово думали,що я п"яна.
а я навіть не намагалася спростувати усі ці безпідставні підозри...
мої неповторні синці під очима і дивне похитування збуджували загальну фантазію,а я просто була виснажена сонцем,емоціями і коханням...

Сьогодні я їду.
                  В Одесу. Нарешті...

Коли я вчора пакувала свої речі, всі продовжували свято вірити у мою нетверезість...
я нікого ні в чому не переконувала...