?

Log in

No account? Create an account

Aug. 9th, 2012

"так неправедно жити не можна без вищого дозволу
 це неправда що я не була ніколи ображена
 бережи тебе Боже від осуду і облуди
 той Іуда що в черзі стояв він уже покаявся..."

Часом трапляється (та воно завжди так є), написане колись згодом починаєш розуміти по-новому. Власне, я про образи. Думаю, на якомусь рівні їх можна порівняти із больовими відчуттями.  Коли я була маленькою і випадково об щось вдарялася (візьмемо для прикладу дитячий стільчик), мені казали "Вдар його у відповідь", і я вдаряла той стільчик суто для морального заспокоєння, несильно, бо якщо вдаряти сильно, то боляче буде знову мені, а стільчику - не факт. Стільчику все рівно, він дерев'яний. Тому стільчик ми залишали у спокої, але надалі поводились з ним обережніше. Інший варіант реакції дорослих: "Покажи, де тебе болить, я поцьомаю. Легше?". І ти кажеш, що тобі легше, хоча воно все одно болить, але ти відчуваєш, що тебе люблять, тому стає спокійніше і якось захищеніше.

Потім ти виростаєш - і тобі вже ніхто не розповідає, як  правильно поводитись, коли болить. І ніхто вже  регулярно не цьомає там, де болить. І ти собі ставишся по-різному. Хтось наступить в магазині  на ногу - неприємно, але не катастрофа, ти скажеш: "Все ок", люди ж вибачились. Вдаришся десь так, що гематома півтора тижні - некрасиво, але фіг з нею, за деякий час і не згадаєш. Інколи, правда, трапляються травми серйозніші - залишаються шрами. Теж некрасиво, але, можливо, хтось колись назве тебе героєм - і тобі буде приємно. Кажуть, чоловіків шрами особливо прикрашають, тому їм взагалі супер. От тільки інколи буває дуже боляче - і ти просто фізично не можеш говорити/думати про щось інше. Колись я зламала одночасно дві руки.  Боліло довго і сильно. З часом зажило-зрослося  - і все як має бути, жодних слідів. Єдиний момент - праву руку я вже ламала до тього, тому на різку зміну погоди вона у мене завжди ниє, як у старенької бабусі. Може кілька днів не давати спокою. А ще я дуже виразно пам'ятаю всі деталі того дня, коли травмувалась. Здається, це називається больовим шоком.

Але я до чого. Образи - це також результати травм. І відпустити їх можна тільки тоді, коли вже нічого не болить, або ж біль несерйозний. Або ж поблизу  тебе є той, хто може вчасно поцьомати і спитати, чи тобі легше. І навіть якщо він сам винуватець твоєї травми - ти пробачиш, бо ж він ненавмисно, бо він про тебе турбується.  От тільки якщо ти серйозно  травмуєш кілька разів одне і те ж місце, воно інколи все одно нагадуватиме про себе, незалежно від твоїх бажань. І ти тепер уникатимеш будь-яких ситуацій, що можуть спровокувати ці неприємні відчуття.

Здається, це називається життєвим досвідом.


Ромка герой. У свої 6 років він доросліший за багатьох "дядь" і "тьоть". Дуже мужній хлопчик. Відмовився від наркозу під час пункцій, коли беруть кров з пальчика чи вени, взагалі не реагує, настільки вже звик до болю. А ще він дуже талановитий. Малює усе на світі, ліпить з пластиліну різні замки, навіть зліпив Володимира Великого. Однаково гарно користується правою і лівою рукою. Мріє потрапити додому, лазити по деревах і їсти зелені яблука. І дуже хоче жити. Дози хіміотерапій уже зашкалюють. Батьки стукають у всі можливі двері, аби переїхати у іншу клініку і знайти гроші на операцію по пересадці кісткового мозку, але дуже часто натрапляють на відмову. Жоден благодійний фонд не погодився допомогти. На сьогодні потрібна сума здається недосяжною, а діяти треба терміново. Подивіться це відео та поширте його, будь ласка.

Одна з найкрасивіших мов світу - це мова жестів. Я щаслива, що відкрила її для себе. І я щаслива, що знаю цю неймовірну людинку, яка майже не чує цього світу, але вміє так сильно його відчувати:)

З весною нас:) Хай буде мудрою:))))
Якщо бажаєте побачити живий виступ Світлани Гончаренко (та інших хороших людей), приходьте завтра на 19.00 у галерею 365 (вул. Костянтинівська 63/12), вхід вільний. Благодійний літературно-музичний квартирник на підтримку Юри Чабана. Буде тепло і затишно:))


Jan. 25th, 2012

Віднедавна, коли у мене запитують, що в мене нового, я кажу, що в мене нове життя. Незаплановано-неждано-негадано. Без депресій-страждань-нарікань. Розпочалося плавно і невимушено. Так склалося:) Ще у мене нова зачіска. І вдвоє менше відео на моєму ютуб-каналі. І вдясятеро більше натхнення. А  в холодильнику - абсолютно нова банка консервованих ананасів. Ну а завтра у мене буде новий ранок, новий день і новий вечір. І я - абсолютно нова людина для самої себе. І абсолютно щаслива.

Tags:

Може, комусь не спатиметься:)))

Jan. 17th, 2012

Відео зі святкування нашого з Ярославом Дня Народження у "Чоппер барі".Заради цього дня варто було народитися:)

Jan. 9th, 2012

25. А мене і досі називають "дівчинка" :)))) Запрошую (-ємо) сюди http://www.facebook.com/events/325033530852996/ Поч. о 18.00

Profile

чб
klasklasklas
klasklasklas

Latest Month

August 2012
S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com